cuk-2016

Augment Your Reality: Українські Різдвяні колядки

Підготовлено Оленою Іваніченко, студенткою 152 групи кафедри англійської філології Таврійської академії КФУ імені В. І. Вернадського // Колядки — величальні обрядові пісні зимового циклу, які походять з глибокої давнини. Колядки приурочені до одного з найбільших релігійних свят — Різдва Христового. Окреме місце посідають церковні коляди авторського, книжного походження («Тиха ніч, свята ніч», «Нова радість стала» та інші).
У фольклористиці є різні думки щодо походження терміну «коляда». Багато дослідників пов’язують його із латинським словом Calenda, що означає свято нового року. Ця назва сплелася із старослов’янським празником зимового повороту сонця і пізніше перейшла на наше зимове новоріччя, що вказує на сильні впливи грецької та римської культур в ІV-ІХ ст. Відомий історик M. Грушевський звертає увагу на зв’язок української назви із новогрецьким «колянта», болгарським «коленде» або «коляда», що вживались для означення вечора перед Різдвом на Балканах, і вважає, що «се ім’я вигнало стару тубильчу назву «корочуна», значення якої не зовсім ясне».
Найдавнішою сучасною колядою є «Бог предвічний», що відома ще з 1780 року. Колядують її у кожному домі не лише на Україні, а й у Європі. За традицією колядки вшановували всіх членів родини – господаря, господиню, хлопця, дівчину. Спів поєднувався з відповідними іграми, танцями, музикою. Колядували групами, де були «отаман», «звіздар» та «міхоноша».
Із появою християнства обряд колядування було приурочено до Різдва Христового. Виникли нові релігійні колядки з біблійними образами, які також набули великої популярності в народі. Звичай колядування, як і щедрування, відіграв важливу роль у розвитку народної музично-пісенної творчості. Новорічні наспіви виконувалися колективами (співочими ватагами, гуртами) різного складу: парубочими, дівочими, дитячими, старшого віку. Це визначало певні особливості їхньої мелодики, ритму й навіть змісту. Дитяче колядування мало спрощену форму — здебільшого це прохання винагороди.
Гуртувалися колядники і за територіальним принципом — по окремих вулицях або кутках. Обов´язково обирали серед себе старшого (отамана, березу) та міхоношу, який носив зібране. До складу ватаги нерідко входили музики й танцюристи. У різних місцевостях колядування мало свої відмінності. На Східній Україні переважали обходи з різдвяною зіркою, на Західній — із ляльковим або живим вертепом. Крім релігійної народної драми, розігрували різні театралізовані сценки.

Найбільш популярна в усьому світі колядка “Щедрик Щедрик” була написана у 1901-1902 роках Миколою Леонтовичем. Колядка перетерпіла п’ять авторських редакцій і була виконана хором Київського університету у 1916 році у Києві.  “Щедрик” вперше зазвучав у США у 1921 році у Карнегі Холі в Нью Йорку. Англомовна версія “Carol of the Bells” була написана у 1936 році завдяки американцю українського походження Петру (Пітеру) Вільговському та стала дуже популярною.  З тих пір американські хори, професійні й непрофесійні, виконують цей твір як колядку на Різдво.

Published by

alexandra

Александра Георгиади, кандидат педагогических наук, ассистент кафедры английской филологии института иностранной филологии Таврической академии Крымского федерального университета имени В. И. Вернадского

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *